Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Справа № 910/7370/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 11.12.2014р. у справі господарського суду№910/7370/14 міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення грошових коштів пр. Татаринов О.С. - дов. б/н від 07.07.14р. пр. Козаченко І.В. - дов.№22/05/14 від 22.05.14р.

Розпорядженням №03-05/239 від 23.02.2015р. змінено склад колегії суддів у справі №910/7370/14, призначеної до розгляду колегією у складі головуючого судді Корсака В.А., суддів Данилової Т.Б., Ходаківської І.П., утворено колегію суддів у складі головуючий суддя Корсак В.А., судді Данилова М.В, Данилова Т.Б.

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Айболит" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" про стягнення з відповідача на користь позивача 256629,84грн. заборгованості, що виникла в результаті не належного виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про надання медичної допомоги та послуг клієнтам асистанської компанії "Смайл Сервіс" №063-11 від 01.08.2011р.за період січень 2013 року - березень 2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2014р. було порушено провадження у справі №910/7370/14 та призначено її розгляд на 28.05.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2014р. надав суду усні пояснення по суті спору, а представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

За таких обставин, господарський суд оголосив перерву в судовому засіданні 28.05.2014р. до 23.06.2014р.

10.06.2014р. від позивача до суду надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої ТОВ "Айболит" просить господарський суд міста Києва стягнути з ТОВ "Смайл Сервіс" крім 256629,84грн. основної заборгованості, ще й 2573,27грн. 3% річних та 15464,33грн. інфляційних втрат, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати за договором про надання медичної допомоги та послуг клієнтам асистанської компанії "Смайл Сервіс" №063-11 від 01.08.2011р. за період з 01.01.2013р. до 24.03.2014р., яка була прийнята судом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.09.2014р. (суддя Босий В.П.) позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 256629,84грн., інфляційні втрати у розмірі 15464,33грн., 3% річних у розмірі 2573,27грн. та судовий збір у розмірі 5493,35грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014р. (судді Шапран В.В., Андрієнко В.В., Буравльов С.І.) за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" рішення господарського суду міста Києва від 08.09.2014р. скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволені позовних вимог про стягнення 199184,14грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 2573,27грн. та інфляційних втрат в розмірі 15464,33грн. відмовлено, а провадження по справі в частині стягнення боргу в розмірі 57445,70грн. припинено, у зв'язку з оплатою.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Айболит" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову в частині відмови у задоволені позовних вимог про стягнення 199184,14грн. основного боргу, 3% річних в розмірі 2573,27грн. та інфляційних втрат в розмірі 15464,33грн. та в скасованій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення і постанови та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між товариством з обмеженою відповідальністю "Айболит" та товариством з обмеженою відповідальністю "Смайл Сервіс" був укладений договір про надання медичної допомоги та послуг клієнтам асистанської компанії "Смайл Сервіс" №063-11 від 01.08.2011р.

Предметом даного договору є надання необхідної медичної допомоги та послуг закладом клієнтам асистанської компанії "Смайл Сервіс".

Асистентська компанія "Смайл Сервіс" - це компанія, яка забезпечує організацію асистентських послуг та оперативної допомоги особам, які мають право користуватися послугами компанії "Смайл Сервіс" на підставі чинних договорів між страховими компаніями та асистентською компанією "Смайл Сервіс".

Клієнт асистанської компанії "Смайл Сервіс" - це особа, яка потребує надання медичної допомоги або послуг, та яка звернулась до закладу через "Смайл Сервіс", і на момент виникнення збитку його здоров'ю та звернення має право користуватися послугами компанії "Смайл Сервіс" на території України на підставі договору про медичне страхування або на підставі інших діючих договорів, та яка має відповідні документи, які підтверджують це: договір страхування, страховий поліс, страховий сертифікат або страхову картку (надалі - страховий поліс).

Відповідно до п.п.3.1.1 та 3.1.2 договору №063-11 від 01.08.2011р. заклад зобов'язується надавати клієнтам "Смайл Сервіс" можливість отримання необхідної кваліфікованої медичної допомоги та послуг кваліфікованого персоналу згідно даного договору та прейскуранту цін та послуг (додаток №1 до цього договору); надавати застрахованим клієнтам "Смайл Сервіс" допомогу, види, вартість та розмір якої встановлюються в додатку №1 до цього договору.

Згідно із п.3.1.10 зазначеного договору заклад має право самостійно визначити об'єм надання невідкладної медичної допомоги клієнтам "Смайл Сервіс" у випадку якщо допомога є невідкладною відповідно медико-економічним стандартам та методикам, прийнятими МОЗ України або існуючими методичними посібниками в системі охорони здоров'я.

Пунктом 3.2.4 договору №063-11 від 01.08.2011р. встановлено, що ТОВ "Смайл Сервіс" зобов'язується забезпечити оплату рахунків закладу, пов'язаних з наданням медичної допомоги і послуг закладом клієнтам "Смайл Сервіс", згідно з тарифами, наведеними в додатку №1 до цього договору, і відповідно з процедурою і умовами, викладеними в ст.6 цього договору.

Відповідно до п.4.2.1 зазначеного договору ТОВ "Смайл Сервіс" перераховує на розрахунковий рахунок закладу суму за фактом надання медичних послуг клієнтам "Смайл Сервіс" один раз на місяць протягом 14 банківських днів з часу отримання оригіналу рахунку закладу та іншої документації, вказаної в п.3.1.18, у відповідності з обсягом допомоги, наданої клієнту, та цінами, наданими в додатку №1 до цього договору: якщо медична допомога або послуги надавалися клієнту безпосередньо на основі замовлення "Смайл Сервіс"; якщо "Смайл Сервіс" гарантував закладу оплату медичної допомоги та послуг, які надавалися клієнту, у випадку якщо звернення клієнта в заклад було здійснене не на основі замовлення "Смайл Сервіс". У цьому випадку приймається до уваги телефонне або письмове підтвердження "Смайл Сервіс" (за узгодженням сторін).

Позивач, звертаючись із позовом до суду, свої вимоги мотивував тим, що на виконання умов договору №063-11 від 01.08.2011р. були надані необхідна медична допомога та послуги клієнтам асистанської компанії "Смайл Сервіс", що підтверджується відповідними актами виконаних робіт та гарантійними листами до них.

Проте, відповідач на виконання умов договору свої зобов'язання щодо оплати актів виконаних робіт та рахунків-фактур за надання необхідної медичної допомоги та послуг не виконав.

Відповідно до реєстру неоплачених рахунків, за період з 01.01.2013р. до 04.04.2014р. позивач надав медичну допомогу та послуги вартістю 256629,84грн.

24.03.2014р. ТОВ "Айболит" звернулось до ТОВ "Смайл Сервіс" з вимогою про сплату рахунків та актів наданих послуг за період з 01.01.2013р. до 24.03.2014р.

Дана вимога була отримана відповідачем 26.03.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначив, що оскільки акти виконаних робіт з пакетом документів, відповідно до умов договору, вони не отримували, то й обов'язок щодо оплати наданих послуг у них не виник.

На підтвердження надання позивачем медичних послуг застрахованим особам, за умовами договору від 01.08.2011р., останнім до матеріалів справи долучені копії актів виконаних робіт, гарантійних листів, податкових накладних, рахунків на оплату, медичних виписок.

Зважаючи на те, що обов'язок оплати у сторони виникає, за умовами договору, після отримання оригіналу рахунків на оплату та пакету документів, позивачем на підтвердження направлення за спірний період належного пакету документів була надана копія витягу із журналу реєстрації вихідної кореспонденції.

Крім того, позивач зазначав, що вказані документи направлялися відповідачу не поштовим зв'язком, а за допомогою кур'єрської служби доставки "Next day".

Підтвердженням отримання представниками відповідача документації від позивача є долучена до матеріалів справи роздруківка з сайту кур'єрської служби, в якій за номером відправлення відстежується коли та ким були отримані документи.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Однак, з таким висновком суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, оскільки представник відповідача зазначав, що він не отримував від ТОВ "Айболит" жодних документів, які б були підставою для здійснення оплати наданих медичних послуг та вказував на те, що роздруківка з сайту компанії не є належним доказом отримання відповідачем документів від позивача, в розумінні ст.33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, за умовами договору передбачено направлення стороні оригіналів рахунків на оплату, проте даний факт із наявних в матеріалах справи доказів, апеляційний суд також не мав можливості перевірити та встановити.

В журналі вихідної кореспонденції позивача 22.11.2013р. зазначено, що останнім відповідачу направлялися акти №№2063, 2557, 2310 та рахунки №№109, 229, Черк-001471, проте, даний доказ відхилений апеляційним судом, оскільки за умовами договору, а саме п.п.4.2.1 та 3.1.8, для виникнення обов'язку по оплаті наданих послуг, позивач крім актів та рахунків повинен направити медичну картку, виписку чи заключення з підписом та печаткою лікаря, перелік проведених медичних та лабораторних досліджень, рецепти та медикаменти, у випадку виписки, податкову накладну.

Доказів направлення відповідачу зазначених у договорі документів представником ТОВ "Айболит" ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Розглядаючи справу по суті, апеляційний суд дійшов до висновку, що за наявними, належними доказами в матеріалах справи даного факту встановити не вбачається можливим.

Також, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу пакету документів 04.01.2013р. та 12.03.2014р. як то зазначено в заяві ТОВ "Айболит" про зміну предмету спору.

Таким чином, зважаючи на те, що однією з основних умов виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати наданих ТОВ "Айболит" медичних послуг є саме факт отримання останнім пакету документів відповідно до п. 3.1.8 договору №063-11 від 01.08.2011р. та враховуючи недоведеність, в розумінні ст.33 ГПК України даного факту позивачем, апеляційний суд дійшов до висновку щодо необґрунтованості вимог позивача стосовно стягнення заборгованості за період з 01.01.2013р. по 12.02.2014р.

Щодо посилань відповідач на те, що при виставлені рахунків позивачем, останнім до них були включені послуги, які або непередбачені прейскурантом, що є додатком до договору про надання медичних послуг, та договором, або непрогарантовані асистенською компанією, а саме це - транспортні витрати, то апеляційним судом встановлено, що відповідно до п.3.1.1 договору сторони визначили, що позивач зобов'язується надавати клієнтам "Смайл Сервіс" можливість отримання необхідної висококваліфікованої медичної допомоги та послуг кваліфікованого персоналу згідно даного договору та прейскуранту, що є додатком 1 до цього договору.

Стороною по справі долучений до матеріалів справи зазначений прейскурант цін та послуг на обслуговування АР Крим, з якого вбачається, що крім виклику бригади швидкої допомоги, даним додатком передбачений широкий спектр медичних послуг, що надаються позивачем, у випадку необхідності.

Також, відповідачем надано лист із зазначенням переліку пацієнтів ТОВ "Айболит", стосовно яких до актів виконаних робіт позивачем включені, зокрема транспортні витрати, які не передбачені прейскурантом.

Пункт 21 прайс-листа містить такий вид послуг як медичний супровід за межами м. Феодосія, м. Форос - 1 км., де в графі "ціна" зазначено - по домовленості.

Зважаючи на те, що матеріали справи не містять письмових доказів того, що представники позивача та відповідача домовилися про те, що розмір вартості 1 км. у разі медичного супроводу за межами м. Феодосія, м. Форос становить 4,0грн. і представником позивача не доведено судам наявність такої домовленості, а п.6.5 договору визначено, що всі зміни та доповнення до цього договору повинні бути узгоджені та підписані сторонами, тому суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про безпідставність, включення позивачем до акту виконаних робіт транспортних витрат.

Розглядаючи справу по суті, апеляційним судом встановлено, що представником відповідача в суді першої інстанції була надана заява про те, що частину боргу, про стягнення якого заявлено позивачем, було оплачено ТОВ "Смайл-Сервіс" в травні 2014 року.

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №7207 від 12.05.2014р., №7302 від 20.05.2014р., №7303 від 20.05.2014р. та №7370 від 22.05.2014р. на загальну суму 57445,70грн. і позивачем не оспорювався факт сплати коштів відповідачем за вказаний період та вказаними платіжними дорученнями.

Враховуючи дану обставину, апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що вказані кошти, що є частиною боргу, заявленого до стягнення позивачем, і були сплачені відповідачем після подання позову до суду (18.04.2014р. - дата звернення позивача до суду) в процесі розгляду позову по суті, тому суд першої інстанції, прийшовши до висновку про обґрунтованість позовних вимог, повинен був на підставі ст.80 ГПК України припинити провадження по справі в частині сплачених коштів, а тому правомірно, на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача боргу в розмірі 57445,70грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, в процесі розгляду позову судом першої інстанції, звернувся до суду із заявою про зміну предмету позову, в якій просив також стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 2573,27грн. та інфляційні втрати в сумі 15464,33грн. за неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і дану заяву суд першої інстанції прийняв та вирішував спір з урахуванням її змісту.

Проте, апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції зазначивши, що в даному випадку судом першої інстанції були порушені норми процесуального права та неправомірно прийнято дану заяву,оскільки відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно із п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК) відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому ГПК порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до протоколу судового засідання від 28.05.2014р. судом розпочато слухання спору по суті, оголошено склад суду, роз'яснено сторонам права та обов'язки, обидва представники сторін були присутні в судовому засіданні, представник позивача надала по справі усні пояснення, а представник відповідача заявив клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи і судом було оголошено по справі перерву до 23.06.2014р. відповідно до ст.77 ГПК України, тобто суд перейшов до розгляду справи по суті.

В той же час, згідно із відтиском штампу господарського суду міста Києва, позивачем 10.06.2014р. була подана заява про зміну предмету позовних вимог.

Таким чином, апеляційний суд правомірно дійшов до висновку, що дана заява не повинна була прийматися до розгляду судом першої інстанції, а тому й вимоги, зазначені в ній, відхилені судом апеляційної інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, зважаючи на раніше зазначені обставини, а саме щодо відсутності належного підтвердження направлення позивачем та отримання відповідачем повного пакету документів, для перерахування коштів за надані медичні послуги, дійшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 199184,14грн. є такими, що не підлягають задоволенню.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Айболит" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.12.2014р. у справі №910/7370/14 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова